| Рубрики |
 |
| Сервіси |
|
| Рекомендуємо |
|
|
|
|
|
|
|
|
63 роки пройшло з дня закінчення Другої світової війни, але і досі найбільш живий інтерес викликають спогади учасників тих подій. Незадовго до Дня Перемоги в Харкові вийшли дві книги: спогади маршала Бажанова – його особисті і про нього - і щоденники одного з творців “танка перемоги” - Т-34, головного конструктора Морозова. Одна читається майже, як військові пригоди, а за другу, будь вона опублікована хоч би років 10-15 тому, могли і посадити.
Маршал Юрій Бажанов – єдиний радянський маршал, який 20 років прожив в Україні, у Харкові: після війни він керував Академією імені Говорова. Товариші по службі Бажанова запевняють: він був воістину легендарною особою.
Володимир Закорюкін, голова Ради ветеранів академії ім. Говорова:
“Я только об одном скажу, что он был зачинателем подготовки всех боевых расчетов грозного оружия Великой Отечественной войны, которое мы называли “Катюши”. Война началась 21 июня, а 22 июля эти боевые расчеты вступили в бой”.
Майбутній маршал, а тоді ще полковник Бажанов відкривав знаменитий парад на Червоній площі 7 листопада 41-го року, з якого війська йшли прямо на фронт. На його рахунку є подвиги, у які, будь вони показані в кіно, не повірили б. Наприклад, влітку 45-го, під час війни з Японією, він один полонив ворожу дивізію, запобіг нападу американців на Порт-Артур, а під час Великої Вітчизняної, будучи вже в генеральському званні, особисто стріляв з гармати по німецьких танках. Сержанта-наводчика Бажанов представив до звання Героя, гарматну обслугу до орденів Бойового Червоного Прапора, сам же дякував долі, що начальство не дізналося про його вільність.
Володимир Закорюкін, голова Ради ветеранів академії ім. Говорова: “Юрий Павлович отделался тем, что на него не наложили взыскание, потому что генерал-лейтенант не имел права вот так на передовой самому становиться за орудия и вести боевые действия”.
Про легендарні подвиги писав не сам маршал: він був дуже скромним, згадують товариші. Син Юрія Бажанова, Олексій, розповідає: мемуари батька - за книгу він сів незадовго до смерті - закінчуються сорок третім роком.
Олексій Бажанов, син маршала артилерії Юрія Бажанова: “Достаточно сказать, что вошло бы в книгу, что в училище, которым он командовал до 42 года, Московское училище, служил некто Пеньковский – фамилия довольно известная - который стал в последствии известным шпионом”.
У той час, як майбутній маршал Бажанов командував “Катюшами”, уже головний конструктор Олександр Морозов створював танки в провідному КБ Радянського Союзу, яке знаходилося в Харкові. Олександр Морозов, поряд з Михайлом Кошкіним і Миколою Кучеренко, був одним з батьків Т-34 - кращого танка Другої світової.
Юхим Левицький, заступник генерального директора заводу ім. Малишева: “В моем понимании самое большое преимущество – это простота конструкции, прежде всего, то есть возможность его тиражировать в больших количествах, второе – это защита, хорошая броневая защита, его снаряды не пробивали, и третье, это вооружение”.
Записи, які вів Олександр Морозов з 1944-го до смерті в 1979-ому, ще якихось 10 років тому вважалися радсекретними, про їх публікацію не могло бути й мови, говорить укладач книги Володимир Чернишев. Рукописи він отримав від внучки легендарного конструктора. Чернишев вирішив, що вони повинні побачити світ: 6 років він розшифровував щоденники. Конструкторів рівня Морозова, упевнений автор-укладач книги, можна перерахувати на пальцях.
Володимир Чернишев, автор-укладач книги “Дневники главного конструктора”: “Калашников – стрелковое оружие, Королев – ракетостроение, Туполев – авиастроение, Морозов – танкостроение, и без всяких вопросов. Победить его, сместить вот с этой вершины, с этого Олимпа еще никому не удалось”.
Щоденники Морозова - це не лише відображення історії, але і погляд в майбутнє, говорить Володимир Чернишев. Усі нинішні російські і українські танки створені на основі Т-64 - останнього дітища конструктора. Аби був втілений його наступний проект, рівних машин в світі не було б, не сумнівається Чернишев.
Володимир Чернишев, автор-укладач книги “Дневники главного конструктора”: “Противостоять «Абрамсу» и «Леопарду» должны были новые морозовские танки Т-74. Об этом нигде вы в истории не найдете, это та страничка советского танкостроения, которая только приоткрыта на страницах этой книги. Многим это не нравится, это называется “упущенные возможности”.
Відповідь на те, чому радянський танк так і не став кращим, теж можна знайти на сторінках щоденника Олександра Морозова. Він писав не лише про техніку, але й політику. Не увійшли до книги записи трьох останніх років його життя - ці відомості досі під грифом “секретно”.
// 09.05.2008 14:16
Адреса новини: http://news.mediaport.info/ukr/culture/2008/8830.shtml
Автор:
Фото:
Опубліковано:
|
|
| Якщо ви помітили орфографічну, стилістичну або іншу помилку на цій сторінці, просто виділить її мишкою й натисніть Ctrl+Enter. |
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
